Намисто страху

Басня. Автор Хатыпова Людмила.АВТОРСКИЕ ПРАВА ЗАЩИЩЕНЫ



Не пом`ятає навіть сива давнина,
Які були у світі племена,
Та ось легенда по Землі блукає,
Вона саме таке розповідає.

Колись жили у горах люди,
На землю зовсім не злізали,
Між скель житло у них було,
Вітри крізь скелі вирували.

І щоб їх вітер не схопив,
Каміння на собі носили,
Не підіймали голови,
Від ноші покидали сили.

І так із віку в вік,
Та ось один з них чоловік
Намисто скинув непосильне,
Його на крила вітер підхопив,
І він життя побачив вільне.

Його ніс вітер через степ,
Через моря, гаї, він показав йому краї,
Землі красою дивував,
Де вітер так не вирував.

Там також люди жить могли:
" На що ж намисто я тягав,
Що гнуло шию до підлоги?
Я бачу іншії краї:
Моря, поля, степи, гаї,
Я бачу всі дари Землі.

Мене не вітер – сам себе карав,
Намисто – страх життя я на собі тягав,
А вітер показав що є на світі,
І я з ним полетів тієї миті".

Мораль:

Якщо ти досі у намисті,
Не бійся знять тягар із шиї,
Нехай розвіє вітер страх,
Нехай здійсняться твої мрії!!!


Создан 01 авг 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником